Повномасштабна війна триває рік – та українцям потрібно ще чимало сил, щоб здобути перемогу. Як не вигоріти у волонтерському марафоні – ділиться Олена Колесник, волонтерка напряму військової допомоги і People Partner у Yellowblue Force Foundation:

1. Піклуйтеся про свій психологічний і фізичний стан.

Ця порада здається банальною, однак пригадую, як у перші місяці війни я «забивала» на турботу про себе. А потім «вимикалася», як розряджений акумулятор. Це неправильно. Допомагати іншим без зривів можливо тільки тоді, коли ви підтримуєте себе на базовому рівні: спите, їсте, займаєтеся спортом тощо. Інакше є загроза не лише вигоріти, а й нашкодити здоров’ю. 

2. Не намагайтеся допомогти усім.

На початку повномасштабного вторгнення я приймала запити на евакуацію та шукала водіїв, допомагала з харчуванням для київських лікарів, шукала різну амуніцію – і все це одночасно. Сили й увага в такому ритмі розфокусовуються, немає розуміння масштабу наданої допомоги. Водночас у ваш бік виникає негатив у людей, яким не вдалося допомогти. 

На всіх вас не вистачить, тому оберіть певний підрозділ або групу цивільних – і допомагайте саме їм. Оберіть також напрями: медицина, спорядження, автівки, харчування. Коли є фокус на певному напрямі, ваша допомога стає більш експертною. 

3. Не беріть на себе провину.

В стресових ситуаціях люди, які очікують допомоги, можуть казати неприємні речі. Людина в іншому контексті й емоційному стані, не розуміє, в якому стані ви. Пропускайте негатив повз себе та звертайте увагу на суть запиту.

4. Розповідайте про те, що робите.

Діліться у соцмережах і в чатах із друзями, що волонтерите. Фотозвіти, реальні історії – це валюта довіри до вас і головний інструмент швидко закрити запити. Коли люди знають, що вам можна довіряти – вони готові вкладати свої ресурси. Не лише донатити гроші, а й допомагати з контактами, логістикою, психологічною підтримкою. І ця синергія додатково заряджає. Також дуже заряджає, коли ви комусь змогли допомогти та виправдали довіру. 

Таким чином ви працюєте над створенням своєї репутації, якій можуть довіряти як військові, так і цивільні. Мене це тримає: я бачу сфокусований результат і знаю, що в спільноті волонтерів мені допоможуть, коли я не знаю рішення. Але так само я маю вкладати зусилля і ресурси в інших волонтерів, щоб вони могли допомогти тим, ким опікуються.